За рецептами малинської блогерки готують у США, Ізраїлі, Німеччині, Вірменії та Казахстані

 Малинка Альона Павленко стала популярною відеоблогеркою власного YouTube-канала про кулінарію

Все більшої популярності серед користувачів інтернету набуває блогерство — дві-три години щодня, потрачених на формування контенту, при ентузіазмі та наполегливості приносять солідний дохід. Це — найдоступніший бізнес-стартап. У цьому переконалася і наша землячка Альона Павленко.

Вона — берегиня сімейного вогнища: прекрасна дружина і мама двох чудових синів, віднедавна стала популярною відеоблогеркою канала на YouTube. Нині її рецептами залюбки користуються у США, Ізраїлі, Німеччині, Білорусі, Вірменії, Казахстані, і, звісно, — в рідній Україні.

Реалізовуючи задум, жінка поєднала свої хобі — жагу до приготування ексклюзивних страв та добрі навички з відеозйомки та монтажу сюжетів. Її незамінними помічниками та частими учасниками кулінарних передач стали чоловік Дмитро, діти — Елвіс і Едріан та домашній улюбленець — кумедний мопсик Чубася.

Про це і не тільки Альона Павленко розповідає в інтерв’ю журналістці MALYN.MEDIA.

— Пані Альоно, розкажіть дещо про себе… Як виникла ідея створення YouTube-каналу? І чому обрали саме кулінарний напрямок?

— Я з Малина, навчалася у другій міській школі.Обожнюю готувати, ще з дитинства мріяла стати кулінаром. У дев’ять років спекла свої перші коржики. Опісля частенько «чаклувала» на кухні над випічкою, хрустиками та різними смаколиками, вишукуючи цікавинки у маминих рецептах та кулінарних книгах.

Пізніше здобула професію кухаря у місцевому ПТУ. Звісно, дуже хотілавчитися далі, щоб опанувати мистецтво кулінарії у престижному виші, але то були нелегкі часи.

Знайти роботу молоді теж було складно. Отож довелося розпочати кар’єру не за спеціальністю — працювала барменом, офіціанткою, продавчинею. Крім того, разом з чоловіком займалися відеозйомкою весіль, днів народження та інших урочистих подій.

Проте, як кажуть, якщо багато років поспіль виношуєш найзаповітнішу мрію — вона обов’язково здійсниться. Коли пішла в декретну відпустку з другою дитиною, з’явилося більше часу на приготування улюблених страв. І якось спало на думку, чому б не відзняти на відеокамеру процес створення кулінарних шедеврів і не завантажити на YouTube. Адже ми з чоловіком дуже любимо експериментувати, придумуючи свої унікальні рецепти.

 У Діми взагалі безліч ідей. Інколи він навіть може пельмені зварити у заварці, придумати новий соус — і виходить дуже смачно. Отож, припустили, що наші рецепти прийдуться до смаку гурманам.

Так зародилася ідея і незабаром розпочалася моя відеокар’єра кулінара. Спершу зазвичай я готувала і презентувала страви, а чоловік знімав на камеру увесь цей процес, який потім ми перетворювали на цікавий контент у професійних комп’ютерних програмах.

Проте у Діми було обмаль часу. До того жми так часто сперечалися — не могли дійти згоди у постановці сценарію передач! І якось я вирішила все зробити самостійно — вийшло чудово. Відтоді виділяла годинку, коли вкладала дитину спати, швиденько ставила штатив на кухні, вмикала відеокамеру і починала експериментувати у своїй «творчій студії».

— Якими були перші успіхи? Розкрутити відео на YouTube не так вже й просто…

— Звісно. Але ж одразу цього не знала! Думала, достатньо закинути цікавий контент на YouTube, а далі користувачі самі на нього натраплятимуть. До того ж спершу через численні домашні клопоти (двоє малих дітей таки потребують часу і уваги) вдавалося робити лише один-два сюжети на місяць. А цього вкрай недостатньо. YouTube любить систематичність: щоб мати велику кількість переглядів, потрібно запускати нові відео принаймні декілька разів на тиждень, а краще — через день… Отож перша тисяча підписників набиралася дуже тяжко.

— З тисячі починалася монетизація?

— Так. Коли запустили перші відео, за правилами оплата мала початися після 100 підписників. Ми з нетерпінням чекали, щодня рахуючи кожного з нових шанувальників. І тут набирається 99-ть, а YouTube змінює правила, підвищуючи планку до тисячі…

 Але це додало азарту. Я знайшла різні відео на тему: «Як розкрутити YouTube-канал?». Заходила на форуми. Дізналася, що потрібно вставляти привабливий заголовок, обов’язково — опис, прописувати хештеги, щоб відео легше знаходилося пошуковиками. Також варто поширювати сюжет в соцмережах — Facebook, Instagram. Після того, як почала застосовувати поради, справа пішла на краще.

— Кошти нараховуються від кількості переглядів?

— Авжеж. Як переконалася, більшість глядачів не є моїми підписниками. Близько 30% знаходять рецепти страв через Google та інші пошуковики, ще 20% – передивляються рекомендовані відео, які пропонує YouTube .

У плей-аркуш потрапляють найпопулярніші серед користувачів інтернету сюжети. Найбільше переглядів у вихідні після обіду, а у будні – після 18:00. До половини моїх глядачів — чоловіки. Цікавляться рецептами в основному люди середнього віку.

— Напевне, найпопулярніші страви — нестандартні?

— Зовсім ні. Інколи добре «заходить» звичайна юшка, смажена картопля, голубці (хоч вони в мене теж з певною родзинкою), набираючи за лічені години тисячі переглядів. Що казати — бувають доволі неочікувані результати. Хтозна, від чого це залежить. Таке враження, що навіть, якщо закинути, як готувати гречку — відео набуде популярності. Люди шукають звичні, бюджетні страви.

Влітку потрапили у топвідео закрутки з компотом — здавалося б, там же немає нічого нового, а глядачі дивляться і залюбки користуються рецептами. Також були популярні різні наливки, квас. Наразі на першому місці —приготування твердого сиру, на другому — сиров’яленої грудинки, на третьому — огляд-опис кухонного комбайна (коли купляємо нову техніку, я роблю такі огляди, які теж мають попит). Далі — сало по-угорськи, суши-салат у склянці.

— А що найбільше люблять ваші рідні?

— Вони обожнюють домашнє масло, збите з вершків, свинячі сардельки — з трьох кілограмів м’яса, з додаванням спецій. Виходить, до речі, 3 кілограми 160 грамів готового продукту, і ціна нижче магазинної.

 Робимо і сиров’ялені ковбаси, смажену курку в пиві, тушонку. Діти люблять вершкове морозиво зі згущеного молока і смородиновим джемом, цукерки, солодкі сирки в шоколаді — вони смачні й, головне, натуральні, без барвників, консерваторів, стабілізаторів та іншої хімії. Вдаються торти — у нас на всі сімейні свята різні рецепти, ще жодного разу не повторювалися.

— Ви — досвідчена господиня. Але чи не буває так, що якісь страви не вдаються?

— Всі, без винятку, приготовані страви перед оприлюдненням в інтернеті обов’язково куштуємо. Перші дегустатори — мої хлопці. Вони часто разом з нашим песиком Чубасею беруть участь в зйомках і одразу на камеру говорять про свої враження. Діти не вміють брехати. Якщо новий рецепт не вдався, видаляю відео, не виставляючи на YouTube.

На каналі всі рецепти перевірені. Єдине — важливо дотримуватися рецептури та послідовності приготування. Не варто замінювати одні інгредієнти іншими.

— Пані Альоно, чи не перетворюється улюблена справа в рутину, адже потрібно постійно щось нове готувати, знімати, монтувати?

— Ні. Я все роблю з любов’ю. До кухні ніколи не підходжу з поганим настроєм. До того ж працюю сама на себе, наді мною ж немає керівництва. Отож сама собі обираю навантаження, складаю умовний графік, коли і що робити.

Можна, приміром, за один день підготувати декілька сюжетів, завантажити їх на канал, виставити в налаштуваннях, через який час вони мають опублікуватися, і спокійнісінько вирушити на тижневий відпочинок. Також за декілька днів можна зробити відео і на цілий місяць наперед, а опісля займатися іншими справами. Тобто не треба кожен день присвячувати зйомкам…

— До речі, чи вимагаються на YouTube якісь документи?

— Так. Обов’язково потрібно подати копії паспорта, прикріпити декларацію. Інакше з доходів списується 30% по податковому законодавству США. YouTube нараховує монетизацію коштом рекламодавців, контент яких розміщується на твоєму каналі. Також можна самостійно шукати рекламодавців. Бувають випадки, коли звертаються реалізатори техніки — після рекламних роликів у них суттєво зростають продажі.

— Які маєте плани?

— Ми любимо подорожувати. Не так давно, до речі, побували в Карпатах, де менший чотирирічний син з легкістю піднявся на Говерлу. Отримали гарні враження і від поїздки в Єгипет. Ці відео також користуються популярністю. Отож хочемо започаткувати ще один канал про мандрівки різними містами України, а при можливості — екзотичними країнами. Хочеться показати їх красу, пам’ятки, життя пересічних мешканців тощо.

— Маєте ще якісь хобі для душі?

— У нашої сім’ї чимало різних захоплень. Коли є вільна хвилинка, вирушаємо на пошуки монет та інших старовинних речей. Діма, до речі, передав деякі знахідки в Малинський краєзнавчий музей. Істориків, археологів найбільше цікавить місцевість, де знайшли старовинні скарби.

— Чим найбільше вас приваблює відеоблогерство як бізнес? Що порадите початківцям?

— Цей бізнес можна почати практично з нуля. Бажано тільки придбати відеокамеру, мікрофон, зробити добре освітлення в студії, адже ролик має бути якісним. Ще однією перевагою є те, що «виходити в ефір» можна з будь-якої точки світу. Тобто цей бізнес не прив’язаний до конкретної місцевості. Якщо в планах переїхати — продали будинок і перебралися, а бізнес-справа не постраждала.

Також блогерство може приносити пристойний додатковий дохід і на пенсії, адже тут немає вікових обмежень. Не хочеться повторятися, що при цьому у вас вільний графік і відсутність начальства — ви самі собі встановлюєте правила. І маєте вищий дохід, ніж більшість працівників, які щодня ходять в установи, на заводи чи фабрики.

Отож раджу, якщо маєте ідеї — нічого не бійтеся. Реалізовуйте її. Нехай сумніви не беруть гору. Зараз всьому можна навчитися безпосередньо в інтернеті. Успіхів!

Розмовляла Марина КИРИЧЕНКО

***

Нагадуємо, раніше ми писали про вокалістку з Малина Олену Верстак, яка випустила свій перший альбом, про мандрівницю Наталію Литвиненко, яка літала в спекотну Аргентину і мокла під дощем у найсухішій пустелі землі. А також про столичну художницю з Малина Олександру Бадзим, яка працювала в Успенському соборі Києво-Печерської лаври, а сьогодні розвиває свій власний бренд. Також розповідали промалинську портретистку-самоучку Ірину Дорошенко.

Про малинського фермера Олександра Сільченка і його фруктово–горіхові плантації; про автора і виконавця пісень Михайла Тараскіна, який пише пісні понад 30 років; про засновника тюнінг–ательє Максима Грунського, який починав у Малині, а сьогодні обшиває авто з Монако; про власника «Хлібної Лавки» Василя Коваленка, який познайомив малинців із хлібом за кращими італійськими та французькими рецептами.

А також про Артема Марченка, який п’ять років тому заснував піцерію «Пульчінелла», яка, до речі, працює у зручному форматі доставки.